ВИСНОВКИ ДО МОНОГРАФІЇ

Ю.Б. Іванова та А.А. Пилипенко

ІНТЕГРАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ:

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

В умовах існування значної кількості організаційних форм утворення суб’єктів господарювання визначення поняття "організаційний розвиток" більш доречно співвіднести з виділеним переліком властивостей та ознак. Саме їх одночасна наявність свідчитиме про реалізацію акту розвитку, що призводитиме до еволюційного чи біфуркаційного переходу до одного з нових стаціонарних станів соціально-економічної системи, який підпорядковується дії якогось з атракторів функціонування. При цьому відбуватиметься накопичення й структурування інформації, яка відображуватиме ступінь упорядкованості системи. Відповідно й організація управління зводиться до встановлення інформаційно-структурних відносин у межах моделі випереджаючого системного відображення об’єкта та його оточення.

Розвиток економіки як на світовому, так і на національному рівні, характеризується поширенням інтеграційних тенденцій і частковим пом'якшенням конкурентної боротьби принципами кооперативності взаємодії. Дані тенденції відбуваються на фоні формування інформаційної економіки знань, якій також властиве певне інтеграційне підґрунтя. Підтвердженням цього положення є результати аналізу ринків M&А, активності процесів інтеграційних перетворень підприємств, якісних параметрів інтеграційно-дезінтеграційних процесів крупних національних інтеграційних структур та їх впливу на українську через оцінку частки ВВП.

Відсутність чітко вираженої юридичної структури у більшості національних ІСБ обумовило потребу орієнтації на пошук оптимального співвіднесення елементів окремих ІСБ з точки зору досягнення їх стратегічного призначення. За для цьому було розроблено континуум форм інтеграції, співвіднесений з профілем відбиття її форм на базі дуальної взаємодії акторів. Застосування означеного континуума дозволило сформувати систему ознак – базових і компліментарних –, яка дозволяє розкрити сутність поняття "інтеграційна структура" ("інтегрована структура бізнесу") в контексті необхідності забезпечення її розвитку.

Дослідження сучасних теорій інтеграції дозволило виділити такі ознаки інтеграційного процесу, як передбачуваність і цілеспрямованість, безперервність й керованість, мінливість й переривчастість, нерівноважність і стохастичність, універсальність і поліморфічність. У межах даних властивостей запропоновано здійснювати триєдиний розгляд категорії "інтеграція" як інтегрованого цілого, процесу, що веде до утворення такої цілісності, й результату такого процесу. При цьому доведена потреба розгляду як головної умови розвитку підприємства пульсарної взаємодії інтеграційних та дезінтеграційних процесів, яка відбивається через взаємодію виділених складових інтеграційного процесу.

Ідентифікована множина різних концептуальних підходів до дослідження можливостей інтеграційного співробітництва обумовила їх групування в межах технологічної, маркетингової, інституціональної та стратегічної парадигм, які в певній мірі перекликаються й взаємодоповнюють одна одну. Відповідно теоретико-методологічне підґрунтя визначення особливостей інтеграційного розвитку суб’єктів господарювання слід розробляти на "осьовому принципі" поєднання різних теорій пояснення феномена інтеграції.

Інтеграцію пропонується визначити: як внутрішню єдність і стан зв'язаності окремих диференційованих частин системи, що проявляється в обмеженні свободи дій частин та зменшенні їх самостійності по відношенню одна до одної через делегування ряду власних функцій й прав інтегрованій системній організації й зростання числа й інтенсивності взаємодії; та як процес руху й розвитку певної системи на підґрунті створення механізм пов’язаності елементів та об’єднання їх господарських, економічних та інституціональних властивостей.

Проведення семантичного аналізу поняття ІР дозволило встановити його місце в системі споріднених понять та визначити як погоджений розвиток, взаємне доповнення агентів в інтересах більш ефективного використання ресурсів на підґрунті досягнення певного рівня інтеграції й переходу між рівноважними станами через проведення реконфігурації складу учасників. З даним поняттям тісно перетинається визначення розвитку інтегрованої структури бізнесу як вибору областей діяльності (без зміни складу учасників) які призводять до зміни параметрів внутрішнього середовища інтегрованих акторів; посилення конкурентних позицій ІСБ через проведення узгодженої реалізації спільних стратегічних ініціатив. Головна подібність між цими поняттями полягає в їх співвіднесенні з реалізацією трансформаційних змін, але при інтеграційному розвитку відбувається зміна складу учасників ІСБ (в іншому випадку розвиток реалізується через трансформації середовищ акторів і параметрів їх взаємодії через зміну рівня {IO}).

Організацію управління запропоновано розуміти як структуризацію елементів механізму управління чи як створення системи реалізації управлінських функцій з орієнтацією на вирішення наявних і можливих проблем. За таких умов організація управління інтеграційним розвитком зводиться до формування сукупності процедур регулювання інтегративної діяльності, яка передбачає формування окремого контуру регламентації управлінських правил і процедур. З метою виділення зазначеного контуру було розроблено рекурсивне відбиття контурів управлінської діяльності, співвіднесених зі складом робіт щодо організації управління (в частині регламентації формування механізму управління інтеграційним розвитком).

Основу організації управління становить уявлення інтегрованої структури як інституціоналізованого простору потреб і можливостей інтегрованих акторів. При цьому передбачена орієнтація на дуальність взаємодії акторів. Визначення ж всіх можливих дуальних відносин відображає інституціонально-економічний простір взаємодії який підміняє тлумачення ІСБ й дозволяє моделювати поведінку будь-якої з поданих у розробленому континуумі форм утворення інтегрованої цілісності.

В основу розбудови теоретико-методологічного базису організації управління інтеграційним розвитком було покладено тлумачення методології як вчення про організацію діяльності (відповідно до предмета дослідження – інтеграційної діяльності) та робоча гіпотеза щодо локальної організації простору взаємодії. При цьому запропоновано введення контексту розгляду інтегрованої цілісності, а саме: з точки зору окремого актора, групи підприємств об’єднаних системою обмежень та мережної структури, що виникла на підґрунті емерджентного інтелекту. Відповідно до такого контексту було розроблено різні структурні моделі предметної області дослідження.

Розкриття методологічного базису дозволило виділити основні концептуальні положення організації управління інтеграційним розвитком та ідентифікувати відповідну зміну парадигми (відображувалася в зміні розуміння об’єкту для процесів розвитку). Також при розкритті теоретико-методологічного базису було розроблено тезаурус інтеграції, виділено властивості інтеграційного утворення й онтологічну природу інтеграційної взаємодії.

Розробку механізму управління інтеграційним розвитком запропоновано базувати на архітектурному підході до відбиття інтеграційних відносин акторів. Архітектура у такому випадку визначається як універсальна, самодостатня й повноцінна модель опису компонентів ІСБ та їх взаємозв’язків, що містить у собі принципи розвитку, вдосконалення й підтримки. Дослідження наявних підходів до відображення архітектури дозволило адаптувати їх до вказаної автором зміни парадигми організації управління інтеграційним розвитком.

Представлення інтегрованої структури бізнесу як відкритої соціально-економічної системи обумовило актуальність вироблення розуміння поняття соціальної інтеграції, яка розкривається (в рамках теорії груп) через відносини довіри, створення соціальних мереж взаємодії та формування владного балансу на підґрунті застосування ресурсів пригнічення. Інтеграційна взаємодія в процесі розвитку у даному випадку реалізується через несиметричні (не завжди взаємовигідні) обміни, засновані на відносинах підпорядкування та влади. Відповідно й інтеграційний розвиток підпорядковується відносинам балансування, коли в процесі інтеграційної взаємодії поступово встановлюється певний баланс очікувань, а на його підґрунті формуються норми, культурні цінності й способи поведінки (рутини).

Інтеграційний розвиток в контексті соціальної інтеграції спирається на інституціональну динаміку в межах утвореного простору взаємодії учасників ІСБ і приводить до формування нових інституціональних структур через об’єднання інституціональних об’єктів. Така динаміка відображається через зміну матриць базових і компліментарних інститутів (поряд з трансформацією базового й компліментарного складу учасників інтегрованого утворення, метою якої є отримання ефекту синергії від інтеграційної взаємодії).

Наявність квазіієрархічних відносин між суб’єктами господарювання зумовила необхідність розгляду особливостей інтеграційного розвитку в межах кластерно-мережних структур. За для цього було вироблено технологію ідентифікації границь кластеру, розроблено модель участі підприємства в мережній структурі та визначено критерії їх ідентифікації, розроблено елементи атомарного відбиття взаємин між учасниками мереж та визначено ефекти від встановлення таких взаємин.

Утворення кластерно-мережних структур перетинається з формуванням ресурсно-екологічних ніш, заснованих на введенні системи інтеграційних обмежень та специфікації комплексу організаційних рутин і мікроінститутів, що розповсюджуються на учасників такої ніші. Відповідно запропоновано цикл конструювання даної ніші, що враховує вироблену типологію інтеграційних процесів в екологічних концепціях та фракталові ознаки утвореної в межах ніші інтегрованої цілісності.

Інтеграційну стратегію запропоновано підпорядкувати віткам спіралі ІР. Вона може розглядатися як визначення принципів й правил перегляду базового складу акторів у межах РІВ-простру або як встановлення прийомів та патернів обміну знанням під час дифузії компліментарного складу вхідних до ІСБ суб’єктів господарювання. Відповідно стратегічне управління слід розглядати як комплексну систему постановки й реалізації стратегічних цілей ІСБ, засновану на прогнозуванні середовища й виробленні способів адаптації до його змін, а також впливу на нього.

З точки зору реалізації стратегії діяльність учасників ІСБ повинна бути скоординована таким чином, щоб витримувалися обрані патерни спільних дій. Для цього запропоновано утворювати організаційні рутини (в межах інтеграційного маркетингу) між ІСБ та споживачами в обраних стратегічних зонах господарювання, які відображуватимуть ефект міграції споживчої вартості. Моделювання дії даного ефекту, в термінах інституціональної теорії запропоновано здійснювати через формування контуру МАС, побудованої у вигляді машини Тьюринга.

Вироблення стратегії ІСБ тісно перекликається з підтримкою належного рівня конкурентоспроможності, яку пропонується здійснювати на підґрунті утворення дієвої композиції компетенцій під час реконфігурування складу ІСБ. Доведена доречність орієнтування у такому випадку на ресурсно-компетентістний підхід дозволяє описати динаміку конкурентного статусу акторів ІСБ в обраній екологічній ніші шляхом формування УПВ-мережі, що відбиває можливості, обмеження на діяльність акторів, винагороди за реалізацію можливостей та систему покарань через владне балансування.

Відповідно до 2-го положення концепції управління інтеграційним розвитком, головною умовою його забезпечення постає управління змінами та якісними трансформаціями, яке має бути науково обґрунтованим й базуватися на теоретичних положеннях, що враховують як загальні теоретичні основи управління організаціями. Саме тому було розроблено технологію реалізації трансформаційних змін окремим актором у разі пульсарного представлення інтеграційно-дезінтеграційних процесів його залучення (вилучення) до (з) інтегрованої цілісності. При цьому обґрунтовано загальну послідовність змін та визначено головні їх параметри, що впливають на стан організації МУІР.

З позицій системного підходу обґрунтовано склад, структуру, принципи функціонування й методологію впровадження обліково-аналітичних систем, орієнтованих на підтримку процесів прийняття рішень в межах інтегрованої цілісності. Значнуої уваги приділено розгляду інформаційного забезпечення логістичних процесів та особливостей інформаційної підтримки стратегічного партнерства.

Розглянуто новітні особливості застосування концепції управління знаннями. Подано послідовність створення системи управління знаннями в об’єднаннях промислових підприємств та визначено основні її елементи. Визначено можливі протиріччя організації управління знаннями. Розглянуто особливості створення ситуаційних баз, інтегрованих сховищ та депозитаріїв знань об’єднання підприємств та корпоративних структур. Визначено сукупність моделей управління й перетворення ресурсів знань. Подано логіку ОУІР на основі знань.

Обґрунтовано потребу забезпечення випереджального трансферту компетенцій й обміну знанням за для підвищення ефективності господарювання інтегрованого утворення. Відповідно було розроблено технологію оцінки ефекту синергії обміну знанням, визначено параметри й модель трансферту технологій, яка враховує різні варіанти захисту знань учасниками ІСБ. Впровадження інновацій у ІСБ пропонується обґрунтовувати на розробленому автором профілі інноваційної політики та еталонних стратегіях впровадження інновацій.

Орієнтацію на архітектурне представлення інтегрованого утворення запропоновано розширити впровадженням онтологічного підходу до моделювання поведінки акторів, що входять до ІСБ. Відповідно було запропоновано здійснювати формалізацію предметної області дослідження у вигляді розробки різного рівня онтологій, що базуються на розробленому словнику й базису опису концепців. За для моделювання взаємодії акторів вироблено систему предикатів, що відбиває всі можливі акти інтеграційної співпраці.

В основу формування механізму управління інтеграційним розвитком запропоновано покласти мультиагентський підхід, оскільки саме він дозволяє відобразити всі можливі комбінації акторів при різних формах побудови ІСБ. Базування агентського підходу на виробленому онтологічному базисі дозволить забезпечити гнучке динамічне коректування параметрів процесу обміну ресурсами в період функціонування складної інтегрованої системи. При цьому самоорганізаційне підґрунтя агентської співпраці базується на вироблених параметрах інтеграційного розвитку та характеристиках дуальної взаємодії акторів.

Однією з форм організації інтеграційних відносин є їх оформлення у вигляді віртуального підприємства. Формалізація даної взаємодії також можлива на підставі створення інституціонально-економічного простору взаємодій, структуризації інформаційних взаємин та накладені інтеграційних обмежень. Основу організації управління як функціонуванням так і інтеграційним розвитком віртуальних утворень складатиме розробка відповідної онтологічної моделі.

Будь-яка з визначених форм утворення віртуального підприємства дозволяє представляти його як поле регулярної взаємодією між учасниками інтегрованої цілісності. Для розкриття логіки такої взаємодії застосовано такий апарат моделювання динамічних дискретних систем, як розкрашені мережі Петрі. Особливістю виробленої моделі є орієнтація на відбиття параметрів інституціоналізації взаємин, можливість залучення субмоделей окремих акторів та опціонний підхід до формування складу учасників віртуального утворення.

З точки зору забезпечення фінансування інтеграційного розвитку актуалізуються проблеми управління витратами в рамках взаємодії інтегрованих акторів. Відповідно було розроблено модель узгодження інтересів акторів, об’єднаних в межах ланцюга створення вартості, яка постала основою формування системи управління витратами ІСБ.

Вибір партнерів для проведення процесу реконфігурації ІСБ може відбуватися в рамках реалізації субконтрактних відносин в межах використання набутків концепції маркетингу партнерських відносин. Управління такими відносинами запропоновано здійснювати на підґрунті вироблення вирішальних правил взаємодії, заснованих на концепції нечіткої логіки. Відповідно було запропоновано підхід до формування лінгвістичних змінних (у вигляді Т-чисел) адаптованих до синергетичної парадигми розвитку. В межах вироблення даних правил означено механізм підтримки інноваційності взаємин.