НАУКОВА НОВИЗНА РЕЗУЛЬТАТІВ

ПРЕДСТАВЛЕНИХ У МОНОГРАФІЇ

Ю.Б. Іванова та А.А. Пилипенко

ІНТЕГРАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ:

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

Вперше теоретично обґрунтовано концепцію організації управління інтеграційним розвитком суб’єктів господарювання через представлення інтегрованої цілісності в межах континууму інтеграційних форм локально організованих систем; виділення фізичних (технологічна парадигма інтеграції), владних (інституціональна концепція) та інформаційних (теорія інформаційної вартості) границь інтегрованого утворення та здійснення диференціації стимулів до ініціалізації процесів інтеграційного розвитку в межах означених границь. Відповідну зміну парадигми інтеграційної взаємодії акторів під час реалізації узгоджених трансформаційних змін проведено шляхом їх підпорядкування самоорганізації клієнтальних відносин в ракурсі запропонованих контекстів розгляду інтегрованої цілісності та розроблених структурних моделей предметної області дослідження. Об’єднання запропонованих елементів концепції здійснено в рамках розробки референтної моделі впровадження відповідного механізму управління, заснованої на рекурсивному відбитті об’єкту спрямування організаційного впливу.

Вперше визначено теоретико-методологічний базис управління інтеграційним розвитком через виділення властивостей, закономірностей, системи принципів та онтологічних моделей інтеграційної діяльності. Особливістю положення є представлення предметно-змістовного взаємозв’язку дефініцій понятійно-категоріального апарату у вигляді тезаурусу, в межах якого проведено удосконалення понять "інтеграція" (шляхом виділення аспектів статики й динаміки та характеристик цілісності, співвіднесення з накладенням системи інтеграційних обмежень та розглядом як механізму захисту інтересів), "інтегрована структура бізнесу" (у частині виділення істотних, з точки зору забезпечення розвитку, системи базових і комплементарних ознак, комбінування яких дозволить відобразити розмаїття наявних організаційно-правових форм), "розвиток" (в аспекті встановлення параметрів трансформаційних процесів, додавання властивості саморозвитку та переорієнтацією на виділення майбутніх структур-аттракторів, відповідно до яких відбуватиметься фіксування й зміна правил поведінки акторів), "інтеграційний розвиток" (в аспекті визначення певної організованості та накладення її як форми задля організації управління системами діяльності різних акторів), "розвиток інтегрованої структури бізнесу" (через визначення залученості акторів до певного роду стратегічних дій та виділення напрямків потрібних змін) та "організація управління інтеграційним розвитком" (через орієнтацію на упорядкування виконуваних функцій, подолання наявних протиріч інтегрованих акторів, рекурсивне відображення управлінських циклів і сполучення процесів організацій та самоорганізації)

Вперше подано закономірності формування та відбиття підпорядкованості простору рекурентної інституціоналізації відносин (РІВ-простору) учасників інтеграційних процесів і динамічних мереж узгодження параметрів взаємодії (УПВ-мереж), заснованих на співвіднесенні можливостей (М), компетенцій (К) і потреб (Б) акторів, обмежень на їх активність (О) і винагород за відмову від опортуністичної поведінки (В) через оптимізацію розподілу (Р) влади та свободи в рамках МКБОВР-балансу. Означена підпорядкованість забезпечує обмеження кількості ступенів свободи акторів через впровадження динамічних стереотипів циклічного повторення поведінки в межах феномену самоорганізації та формування відносин взаємосприяння наявних систем діяльності при пульсарній реалізації інтеграційно-дезінтеграційних процесів. Для формалізації представлення РІВ-простору обґрунтовано технологію інституціонального проектування правил, концепцій контролю й організаційних рутин потрібних інтегрованій цілісності для подолання конфліктів локально оптимізованих систем і забезпечення бажаного рівня соціальної інтеграції, реалізованої через механізми репутаційного примусу та процедури заміщення опортунізму кооперативними відносинами.

Вперше обґрунтовано структуру та послідовність організації провадження механізму управління інтеграційним розвитком (МУІР), заснованого на архітектурному представленні інтегрованої цілісності, врахуванні колективної природи інтеграційних дій, 4D онтологічному моделюванні співпраці учасників господарських відносин та емерджентному узгодженні елементів через створення мультиагентської системи. Дію формованого механізму управління підпорядковано гіпотезі поєднання регламентації взаємин із можливістю зміцнення владних позицій через динамічне структурування учасників інтеграційного утворення, що моделюється, як точка динамічної рівноваги параметрів УПВ-мережі. У рамках даного положення розроблено онтологічний базис опису концептів, у структуру якого введено параметри інтеграційних обмежень, диференційовані залежно від виділених класів формованої онтології інтеграційної діяльності.

Удосконалено технологію ідентифікації потенціалу інтеграційної взаємодії, відмінність якої полягає в розширенні ресурсної парадигми через сполучення у системі координат "архітектурна проекція-рівень деталізації" знань про можливості використання матеріального чи нематеріального об'єкта в умовах виникнення певної події та орієнтацію організації управління на використовування наявної комбінації ресурсів. Архітектурне представлення потенціалу, що базується на виділенні адаптивної, конкурентної, інноваційної й трансформаційної компоненти та сполученні потенціалів базового та комплементарного набору акторів, дозволяє ввести ефект синергії потенціалів в контур організації управління інтеграційним розвитком і забезпечити прояв самоорганізації при клієнтальній взаємодії акторів. Запропонований розвиток потенціалу співвідноситься зі структуруванням відносин між інтегрованими акторами на підґрунті моделювання спроможності ІСБ до реконфігурування, що дозволяє розглядати його як звуження зони компромісів між автономією відокремлених акторів і загальними установками РІВ-простору.

Удосконалено методичний підхід щодо розробки стратегії інтеграційного розвитку і трансформації локального бачення учасників інтегрованої цілісності щодо спільно встановлених імперативів діяльності шляхом використання орієнтованих на коригування результатів інтеграційного розвитку схем портфельного аналізу, співвіднесених з опціонним підходом до відбиття стадії інтеграційно-дезінтеграційного циклу. Організаційне забезпечення стратегії інтеграційного розвитку підпорядковане розширеному розумінню бізнес-моделі суб’єкта господарювання, запропонованій технологію їх об’єднання до консолідованої бізнес-моделі на підґрунті використання багаторівневої архітектури агентської взаємодії та врахуванню контексту розгляду інтегрованої цілісності (стратегія інтеграційного розвитку або як вибір контрагентів та визначення видів і способів взаємодії з рештою акторів з максимізацією віддачі від взаємодії, або як формування стандартних шаблонів і паттернів поведінки акторів в рамках РІВ-простору).

Удосконалено розуміння конкурентної поведінки учасників процесу інтеграційного розвитку в аспекті орієнтації на випереджальне створення ефективної композиції компетенцій в межах УПВ-мережі через боротьбу за акторів у непов'язаному стані чи за збільшення влади на підґрунті зсуву інтеграційних обмежень у вузлах перетину кластерно-мережних структур та конструювання ніші присутності через моделювання агентської поведінки в термінах передбачення майбутнього адаптивного результату дій інтегрованої цілісності. Виділення внутрішньої (конкуренція в рамках ринку систем діяльності акторів і розподілу консолідованого прибутку ІСБ) та зовнішньої (конкуренція за об’єднання чи розширення контролю життєво важливих ресурсно-компетентнісних полів) конкурентної поведінки сприяє її зведенню до управління запропонованим континуумом інтеграційних обмежень в розрізі виділення унікальних та компліментарних ресурсів. МУІР виступає у якості домінуючої функціональної системи, яка забезпечує складність відтворення конфігурації потоків знань про ресурси в рамках запропонованої моделі інтеграційної мережі конкурентами.

Удосконалено методичний підхід до забезпечення трансферту компетенцій в межах УПВ-мережі та вироблення відповідного організаційного забезпечення через застосування профілю інноваційної політики ІСБ і моделі інтеграційного процесу інституціоналізації інноваційного проекту. Особливістю такого підходу є орієнтація на організацію управління консолідованим інноваційним знанням на підґрунті впровадження аналітичних систем, заснованих на виділенні функцій стратегічного обліку в наявних інформаційних системах учасників інтеграційного розвитку через додавання ознак ситуаційних баз знань до рахунків бухгалтерського обліку, формування бізнес-правил взаємодії акторів і бази знань ситуаційного управління інтегрованою цілісністю як елементу РІВ-простору, створення систем підтримки життєвого циклу взаємодії акторів, орієнтованих на забезпечення взаємного підсилення і синергії знань.

Дістало подальшого розвитку методологічні засади подолання наявних протиріч розвитку через виділення контуру організації управління трансформаційними змінами учасників інтеграційної взаємодії, що враховує циклічність інтеграційного процесу та орієнтується на додержання динамічного стану інституціональної рівноваги в межах взаємодії матриць базових і компліментарних інститутів. Відповідні інституціональні зміни зведено до узгодженої трансформації мікроінститутів і реструктуризації набору мікроінститутів РІВ-простору у точці біфуркації (процедурі реконфігурування при забезпеченні спадкоємності організаційних рутин і комплементарних мікроінститутів) та еволюційного перегляду наявних правил й організаційних рутин на детерміністських етапах. Організаційне регламентування узгодженого формування програми змін окремих акторів, в рамках розробленої системи ролей та поточного рівня архітектурного представлення інтегрованої цілісності, підпорядковане визначеним характеристикам процесу змін, розробленій технології розрахунку трансформаційного потенціалу та потребі оцінювання сприйнятливості окремого актора до змін та її відповідності масштабам реконфігураційної трансформації.

Дістало подальшого розвитку модель кластерно-мережної взаємодії як елемента концепції інтеграційного розвитку в аспекті визначення параметрів ідентифікації кластеру шляхом встановлення його меж, визначення компліментарності владних потенціалів окремих акторів, співвіднесення швидкості контрактування і ступеню пов'язаності акторів. Для підтримки поетапної трансформації механізмів управління життєдіяльністю економічних агентів в єдину скоординовану відкриту саморегулюючу систему, засновану на балансі очікувань і конкурентно-коопераційній взаємодії, що регулюється формалізованою економіко-владною структурою, запропоновано набір варіантів атомарного відображення феномену мережної інтеграції та розроблено імітаційну модель кластерної взаємодії, яка відбиває ефективність мережі в залежності від параметрів композицій акторів та ступеню прояву фрактальних властивостей утвореної інтегрованої цілісності.

Дістало подальшого розвитку методичний підхід до регламентації динамічних стандартів функціонування суб’єктів господарювання, який відрізняється поєднанням потокового та агентського підходів та встановленням ієрархії сценаріїв інтеграційної взаємодії. Відповідно, організацію управління інтеграційним розвитком зведено до розподілу ролей учасників інтегрованої цілісності та їх формалізації у вигляді кольорових і предикатних мереж Петрі; проведення еволюційного моделювання задля визначення раціонального варіанту контрактації акторів та звуження зони компромісів в частині управління витратами та ресурсним забезпеченням; динамічного відбиття зміни уподобань учасників УПВ-мережі та трансформації наявних інтеграційних обмежень в рамках програми лояльності через застосування імітаційного моделювання; проведення формалізації взаємин і ранжування можливих учасників для інтеграційної взаємодії через використання машини нечіткого логічного висновку в частині співвіднесення якісних та кількісних показників можливості та доречності взаємодії.

Дістало подальшого розвитку інструментальне забезпечення механізму управління інтеграційним розвитком через введення процедури нечіткого узгодження параметрів інтеграційної взаємодії, удосконалення протоколів переговорів та підпорядкування логістичного матчингу архітектурі РІВ-простору, як надструктурі для дуальних взаємин акторів, формалізованої через принципи моделі життєздатних систем і логіку концепції збалансованої системи показників. Відмінність пропозицій полягає у розробці переліку та обґрунтуванні типології агентів та їх ролей в межах МУІР, створенні ситуаційної бази знань та регламентів поведінки агентів, визначення агрегованого переліку важелів впливу на параметри інтеграційного розвитку, що регламентуються агентськими моделями, підпорядкованими УПВ-мережі онтологічному базису, розширеному введенням предикатних співвідношень та додаванням часового виміру й тривалості операцій.